Опубліковано: 21 жовтня 2018 р. 16:00
21 жовтня 2018 року Українська Православна Церква Київського Патріархату відзначила 23-тю річницю інтронізації свого Предстоятеля - Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Напередодні, 20 жовтня, з нагоди свята у Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва було звершено Всенічне бдіння, яке очолив Предстоятель у співслужінні єпископату та духовенства з усієї України, а у самий день свята – Божественну літургію.
На а запричасному зі словами проповіді до всіх присутніх у храмі звернувся настоятель собору прот. Борис Табачек.
Наприкінці літургії було звершено подячний молебень, який очолив Предстоятель Церкви.
Завершуючи молебень, Святійший Владика помолився з духовенством та вірними до Всевишнього Бога за створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.
На завершення святкового богослужіння Патріарха Філарета від імені Священного Синоду та всіх архієреїв Київського Патріархату привітав Патріарший намісник, ректор Київської православної богословської академії, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній:
Ваша Святосте, милостивий наш отче!
Мабуть немає жодного українця, який у ці дні не переймався б історичними і доленосними рішеннями, що були ухвалені Синодом Константинопольського Патріархату. Дата 11 жовтня 2018 року назавжди увійде в історію Української Церкви та Української Держави.
У цей історичний для нашого побожного, благочестивого українського православного народу час Ви вкотре явили приклад відомої всім Вашої твердості, витримки та послідовності у відстоюванні Христової віри.
Ви в наші дні яскраво продемонстрували: правда у Христі завжди перемагає! Як справжній невтомний працівник у винограднику Українського Православ’я Ви не зламались перед облудливими, нікчемними московськими анафемами. Віряни Православної Церкви, якій ви завжди були відданим сином з народження (ще коли прийшли у цей світ на благодатній Донеччині, зростали під час Голодомору та війни, пройшли все пекло радянської атеїстичної системи), мають завдячувати, що Ви непохитно зберегли вірність Христу, канонам, традиціям і переданню. Адже коли потім більшість єпископату та духовенства поклонилися тільцю та мамоні, зрадили Вас, а отже і рідній Церкві й Україні, Ви лишилися перед жертовником древньої Київської митрополії, нашої правдивої автокефальної Церкви – Київського Патріархату, несли важкий хрест молитовника за наш багатостраждальний народ.
Ви особисто для нас та не одного покоління єпископів є незримим прикладом архієрейської жертовної любові, зразком якої для Вас завжди був Київський митрополит святитель Макарій. Коли Вас у Москві засуджували Пилатовим судом ті, які ніколи не були взірцем навіть найменших християнських чеснот, Ваше постійне, невсипне служіння біля мощей священномученика Київського було для нас – тоді молодих семінаристів, священиків, архієреїв – живим свідченням: з Богом завжди перемога.
Своїм служінням Ви уподібнилися святителю Петру Могилі, завдяки якому велич Української Церкви засяяла над усім християнським світом. Саме під Вашим керівництвом вітчизняна духовна освіта набула державного визнання, примножилася справа церковного книгодрукування, було відроджене правдиве чернече життя. Своїм словом та особистим прикладом Ви запалюєте в священнослужителях любов до Батьківщини, богослужіння та ревної пастирської діяльності. Продовжуючи справу перекладачів Пересопницького Євангелія та Острозької Біблії, а також діяльності митрополита Іларіона Огієнка, Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Пилипа Морачевського й Івана Нечуй-Левицького, Ви здійснили переклад Святого Письма та богослужбових текстів сучасною рідною українською літературною мовою.
Навчаючи нас бути смиренними та богобоязливими християнами, Ви витримали всі приниження та оббріхування. Москва не змогла Вас знищити фізично замахами, не зламала морально анафемами та прокляттями.
Святіший владико!
У ці благословенні дні, коли вирішується доля нашого благочестивого православного народу, ми відчуваємо справжню передпасхальну радість. На наших очах реалізується та утверджується те, чому Ви присвятили своє життя: постає визнана вселенським православ’ям помісна Українська Православна Церква, позбавлена московських пут. Кілька днів тому були опубліковані результати опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», які показують кого українці хочуть бачити на чолі єдиної помісної Української Православної Церкви. Звісно, що саме Вас.
Підтримка Вашої Святості є, наприклад, у майже п’ять разів вищою, ніж у митрополита Московського Патріархату Онуфрія, і в десять разів вищою, ніж у митрополита Української Автокефальної Православної Церкви Макарія. І ця статистика зрозуміла. Ми всі переконані, що лише Ви, завдяки своєму унікальному досвіду Предстоятельського служіння, що триває більше 50 років (!), маючи безпрецедентну підтримку пастви та суспільства загалом, користуючись всенародною повагою до Вас як совісті української нації, зможете продовжити справу утвердження єдиної помісної Української Церкви як Патріарх. Саме Вам, як тому, хто найбільше потрудився у розбудові автокефального українського православ’я, має бути вручений томос Вселенського Патріарха. Тож від усієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату, Священного синоду, Синодальних управлінь, єпископату, духовенства, чернецтва, закладів вищої духовної освіти та вірних нашої Святої Церкви прийміть найщиріші вітання з річницею Вашої інтронізації. Як вірні діти Вашої Святості бажаємо Вам довгих і благословенних літ Патріаршого служінння!
Εις πολλά έτη Αγιώτατε δέσποτα!
Владика Епіфаній подарував Його Святості просфору та букет квітів.
Дякуючи всім присутнім за щирі привітання Святійший Патріарх Філарет виголосив повчальне слово:
«Ваші Високопреосвященства і Преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Насамперед я хочу подякувати за те, що ви приїхали в сьогоднішній день для того, щоб разом з нами помолитися і подякувати Богові за всі Його благодіяння по відношенню не тільки до мене, а й до вас і до всієї нашої Української Православної Церкви і до всього українського народу.
З самого початку, в 1991 році, коли Верховна Рада проголосила Незалежність української держави я тоді зрозумів, що прийшов час бути в ній і незалежній Церкві. Я був переконаний, тому що йшло це не від мене, а йшло від Бога. Якщо Бог дав нам державу, то в цій державі обов’язково повинна бути незалежна Церква. Якщо не буде незалежної Церкви, то і держави не буде. І ми бачимо, проходячи це випробування, що українська держава є і буде, і доказом є те, що тисячі кращих синів України віддають своє життя за нашу державу, за нашу землю, за нашу свободу. А раз держава буде, то в цій державі обов’язково повинна бути незалежна Церква. І ви бачите як ми вступили вже в отримання Томосу про автокефалію Української Православної Церкви, ми проходимо зараз процес цей визнання. Буде об’єднавчий Собор і буде визнання Української Церкви. І це від Бога, а все що від Бога – це міцне і непорушне. І тому той, хто ще має якийсь сумнів, то нехай не сумнівається, бо рано чи пізно він прийде в цю Українську автокефальну єдину Помісну Православну Церкву, прийде, іншого шляху у нього не буде. Але ми повинні теж працювати і насамперед архієреї. Духовенство, виконувати свої архіпастирські обов’язки.
Внутрішньо, духовно я радію, що наша Церква має і єпископат достойний, і має достойне духовенство, не говорячи вже про віруючих, тому що таке відвідування і будівництво храмів, яке спостерігається в Україні – немає в жодній державі. Тому що українці покладають надію на Бога і не забувають про вічне життя і тому, не маючи свого власного дому, Церкву Божу будують, тому що Церква важливіше за власний будинок, бо Церква приведе до вічного, блаженного життя.
Тому, дорогі браття і сестри, будемо і надалі молитися, щоб Господь привів нас до завершення цієї святої справи – побудови в Україні єдиної Помісної автокефальної Православної Церви, яка буде міцною духовною основою нашої Незалежної української держави.
Слава Ісус Христу!
Слава Україні!»
Козацьким многоліттям Святійшого Владику привітали хори, які брали участь у богослужінні: Патріаший та кліросний хори Володимирського собору, хор Української капели бандуристів північної Америки ім. Тараса Шевченка, яка у цьому році відзначає свій 100-літній ювілей та хор Київської православної богословської академії.
Також упродовж дня до резиденції Святійшого Патріарха приходили численні гості з вітаннями та побажаннями Предстоятелю Української Церкви многоліття.
Прес-центр Київської Патріархії.
