Чудотворна ікона Божої Матері Іверська. м.Одеса. Свято – Іверський Одеський чоловічий монастир

Чудотворна ікона Божої Матері Іверська одина з найбільш шанованих серед ікон Афона. Згідно з переказами, сама Богородиця благословила євангеліста Луку на його написання.
Історія первозданного образу простежується з IX століття – часу иконоборчих гонінь у Візантії. Жила тоді поблизу міста Нікеї благочестива вдова з сином, в будинку якої зберігалась написана святим Лукою ікона. Поплічники імператора-іконоборця Феофіла (829-842) – дізналися про це. Солдати увірвалися до неї в будинок, і один з них вдарив святиню списом. Удар припав по правій щоці образу Пречистої Діви, і – кати відступили від переляку: з рани пішла кров.Воїн який це вчинив упав на коліна перед іконою, покаявшись в святотатстві і єресі. Вдова ж вирішила заховати ікону, опустивши в море. На великої радості образ не потонув, а, стоячи прямо, рушив по хвилях на захід. Син цієї вдови прийняв постриг в Іверському монастирі на Афоні. Від нього і дізналися монахи про ікону, пущену на воду його матір’ю.
Минуло більше ста років. У вівторок світлої седмиці 27 квітня 999 року ченці Іверського монастиря побачили в морі перед обителлю вогняний стовп, який підносився до небес. Підпливши до стовпа на човні, вони побачили на воді, палаючий, але не згораючий образ Божої Матері. Ченці спробували дістати ікону, але марно – образ не давався їм в руки.
Вогнене світло тривало кілька днів і ночей поспіль. Нарешті після старанної молитви інока Гавриїла до нього явилася уві сні Пречиста Богородиця і веліла саме йому взяти з моря ікону. З благословення настоятеля Гавриїл ступив на хвилі і на подив присутніх пішов по воді, як по суші. Ікона ж сама кинулася до нього.
Надалі ченці збудували надбрамну церкву в честь Божої Матері хранительки обителі, в якій чудотворна ікона перебуває і зараз. Ікону ж назвали «Портаітісса», що в перекладі з грецького означає Вратарниця, а по імені монастиря – Іверська.

19 травня 1998 року відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, яке очолив Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. На засіданні ухвалили благословити в місті Одесі відкриття нової обителі на честь образу Божої Матері Іверська.
Непросто було братії відновлювати монастир після страшної розрухи, залишеної військовою частиною, але вже 23 грудня 1998 року була зведено перший купол. При цьому прочани бачили хмару, на якому незримо стояла Пречиста Діва, благословляючи народження обителі.

Навесні 1999 року, напередодні 1000-річчя від дня настання чудотворного образу на Святу Гору Афон, з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, Митрополита Одеського та Ізмаїльського, намісник Свято-Іверського Одеського монастиря архімандрит Веніамін відправився на Афон, щоб замовити точний список Іверської ікони Божої Матері з древнього чудотворного образу. Добравшись до Афона, архімандрит Веніамін попросив в гарячій молитві благословення на точний список у Самої Богородиці перед Її чудотворним образом, а потім відправився в Білозерську келію, і афонський старець Арсеній прийняв замовлення на написання ікони.

Образ писався з молитвою і постом, з дотриманням усіх канонів. Робота іконописців супроводжувалася небувалими спокусами. Тричі змінювали дошку, двічі перекладали золото і тільки з початком Великого Посту, творячи невпинно молитву, написання ікони завершили. «Видно, велика буде користь від цього образу», – сказав старець Арсеній братії, пояснюючи послані на них спокуси. Новий образ нічим не відрізняється від оригіналу. Але все ж, здається, що на списку в очах Богородиці ще більше доброти і співчуття. Це вже не тільки Мати Всевишнього Судді, як на першій іконі, а й Мати Скорботна, що оплакує гріхи всього світу.

В цей час обитель потроху міцніла і готувалася до прийняття Святині в свої стіни. Поки на Святій Горі писалася ікона, в монастирі йшло будівництво каплиці, яка спирається на чотири камні, також привезених з Афону. Але шлях ікони в Одесу був довгим. Старець Арсеній, який написав її, сам був вражений величністю створеного ним образу. Ікону забрали і тут же відправили в Іверський Афонський монастир, щоб прикласти її до що знаходиться там оригіналу. Всі стали на коліна і, дивлячись на Святиню, завмерли в молитві перед Іверської іконою. Образ був так величний, сяючи прекраснийм, випромінював таку духовну силу, що присутні не могли навіть поворухнутися.

Коли список приклали до Чудотворної ікони і поставили їх поруч, всі були вражені: його присутність випромінювала особливу благодать. Це помітили і афонські старці, які прожили своє життя поруч з багатьма великими святинями і бачили на своєму віку чимало чудес. На шляху ікони зі Святої Гори в Україні Матір Божа безліччю чудес ще раз явила, Свій великий дар. Нарешті 26 липня 2000 року список з Іверської ікони прибув до Одеси, де відразу ж здобув загальне благоговіння і шанування.

Pоздрукувати матеріал