Опубліковано: 14 грудня 2018 р. 14:00
14 грудня Православна Церква відзначає день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого, який є також і днем тезоіменитства Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. За традицією у спільному богослужінні взяли участь архієреї Української Православної Церкви Київського Патріархату та привітання Предстоятеля.
13 грудня 2018 року Його Святість у Володимирському кафедральному соборі звершив Всенічне бдіння. Патріарху співслужили єпископат Церкви і духовенство Києва та інших єпархій України. Під час полієлею Предстоятель помазував вірян освяченим єлеєм.
У самий день свята, 14 грудня, Святійший Владика відслужив Божественну літургію у Володимирському соборі.
За богослужінням також молились викладачі та студенти Київської православної богословської академії, ченці столичних й єпархіальних монастирів та численне духовенство.
Після літургії та подячного молебня від імені Священного Синоду, архіпастирів, духовенства та мирян Святійшого Владику привітав Патріарший намісник, ректор Київської православної богословської академії, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній:
"Ваша Святосте, мудрий наш архіпастирю!
Щойно ми звершили урочисту Божественну літургію та подячний молебень у день пам’яті Вашого небесного покровителя – святого праведного Філарета Милостивого, у День Вашого тезоіменитства.
Не випадково Ви з часу Вашого чернечого постригу в 1950 році носите ім’я цього величного пафлагонійського святого. Саме ім’я «Філарет» – грецького походження, і воно позначає «того, який любить чесноти». Господь воістину щедро обдарував Вас багатьма чеснотами, кожну з яких Вам вдалося у собі вдосконалити. Це – віра, терпіння, смирення, молитовність, справедливість, працелюбність,розсудливість, чуйність, стійкість, а особливо любов до Бога і Його Церкви.
Ще на зорі незалежності України, в далекому 1991 році, Ви обрали шлях до унезалежнення українського православ’я. Тоді злі сили повстали проти Вас, однак Господь поставив Вас на міцній скелі і всіляко оберігав і зміцнював супроти бурхливих хвиль моря.
Ви не піддавалися жодним спокусам, а їх було багато, і твердо вірили в правильність обраного Вами шляху. Ваша віра зарахувалася Вам, як і старозавітному патріарху Аврааму, в праведність. Напередодні Вашого 90-літнього ювілею Господь почув Ваші щирі молитви й створив сприятливі умови для об’єднання всіх гілок в єдину помісну Українську Православну Церкву, адже досягнення єдності українського православ’я – мета всього Вашого патріаршого служіння.
Ви, Ваша Святосте, стали символом боротьби українського народу за утвердження незалежної помісної православної Церкви в нашій державі. Саме з Вами асоціюється українська церковна автокефалія.
Одна з властивостей Церкви, згідно з Символом віри, – єдність. Потребу в єдності гостро відчуває все наше українське суспільство. Через брак єдності ми 100-річчя тому втратили свою державність та незалежну Церкву. Заклик до єдності лунав вустами народу на майдані Незалежності під час Революції гідності. «В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай», – співаємо в українській пісні. Ми й зараз особливо потребуємо єдності між собою.
Сподіваємося, що вже завтра на соборі ми проголосимо об’єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної ПравославноїЦеркви та Української Православної Церкви (в єдності з Московським Патріархатом), щоб «єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Отця і Сина, і Святого Духа».
Упродовж усіх років Вашого предстоятельського служіння ми сповна довіряли і продовжуємо довіряти обраному Вами шляху розвитку українського православ’я,і віримо, що цей шлях завершиться наданням томоса про автокефалію Української Православної Церкви.
Тож прийміть, Ваша Святосте, найщиріші вітання з нагоди Дня Вашого тезоіменитства від усієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату, Священного синоду, синодальних управлінь, єпископату, духовенства, чернецтва, закладів вищої духовної освіти та вірних нашої Святої Церкви.Нехай всещедрий Господь за молитвами святого праведного Філарета Милостивого та сонму всіх святих землі української дарує Вам багаті і благословенні роки життя, щоб були Ви «в мирі бережені, почесні, здорові, довговічні» і ще довго навчали нас слів Христової істини.
Εις πολλά έτη Αγιώτατε δέσποτα!"
Владика Епіфаній подарував Його Святості просфору та букет квітів.
Після вітання до присутніх з повчальним словом звернувся Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет:
"Ваші високопреосвященства, преосвященні владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Я по-перше дякую Богові, що Він мене протягом всього мого життя вів, випробовував, карав і піднімав. І вказав мені путь, якою повинна йти Церква, в якій я служу. І тому я впевнено пішов цією дорогою, тому що вона накреслена Богом, а все що накреслено Богом – все збувається і ніякі ворожі сили подолати Бога не можуть.
Тепер, що ми бачимо сьогодні? Незалежну державу і незалежну Церкву, але Православну Церкву розділену, а для того, щоб держава, яку Бог нам дав існувала треба, щоб в цій державі була одна Православна Церква. Чому ми так боремось, докладаємо стільки зусиль, терпимо? Бо хочемо створити в Україні єдину Помісну Українську Православну Церкву. Супротивники наші добре знають, що це веде до перемоги і тому зосередили всі сили в усьому світі не допустити об’єднання українського Православ’я. І той, хто працює на роз’єднання українського Православ’я, той служить ворогу і насамперед дияволу, бо він кинув в людський рід і гордість, і роз’єднаність, бо в єдності сила. І тому, що ми повинні робити? Ми повинні робити все для того, щоб об’єднатись з усіма Православними Церквами в Україні і ми робимо це, і дійшли до того, що всі три Церкви, не всі архієреї, але від усіх трьох Церков Вселенський Патріарх отримав звернення про надання нам Томосу про автокефалію української Церкви.
Для чого нам потрібний цей Томос? Хіба ми без нього не можемо жити? Можемо і ми живемо, але ми хочемо ввійти в єднання з усіма Православними Церквами, щоб ми молилися із греками, із болгарами, із румунами, із росіянами з усіма Православними християнами, заради цього ми хочемо мати цей Томос. І ми сподіваємось, що ми його отримаємо. Але, як я сказав, ворог роду людського, диявол, вкладає в розуми і в серця людей не допустити цього. І тому Москва кинула всі сили і гроші, і дипломатію, і війська, бо війна, яка йде на Сході направлена на те, щоб не було в Україні української Церкви і української держави. Роз’їжджають по всьому світу, агітують: «Не визнавайте українську Церкву, бо це розкольники», але це ззовні, але вони працюють і в Україні і намагаються розділити, щоб ми не об’єдналися, щоб ми не стали сильними. І тому зараз йде жорстока боротьба, як кажуть не на життя, а на смерть. Повинні ми відступати від цього? Не повинні, бо якщо ми відступимо, то значить ми знову станемо рабами. Рабами ми стали, коли самі українці зрадили Україні і привели нас до трьохсотлітнього рабства, ми не повинні повторити те, що зробили наші предки і тому правильно владика Епіфаній сказав: «Треба єднатись», насамперед єднатись нам, архієреям, духовенству віруючим Київського Патріархату. Ми повинні створити ядро цього єднання. Бо завдяки тому, що ми єдині, – на Сході Росія і Путін не можуть нас перемогти, тому що ми єдині. Ви згадайте якою була наша армія небоєздатною в 2013-му і на початку 2014-го року. Але завдяки тому, що Церква підтримала нашу армію, викликала хвилю, дивну хвилю волонтерського руху – це зробила Церква, але єдина і тому ми перемагаємо. І тепер для того, щоб нам остаточно перемогти нам треба єдність, провести Собор, отримати Томос і продовжити об’єднання з усім українським Православ’ям до того часу, поки кожен українець і взагалі, хто живе на українській землі і сповідує православну віру належав до однієї єдиної незалежної Помісної автокефальної Православної Церкви – це наша мета, але це мета земна. Але досягнення цієї земної мети має привести нас до вічного, блаженного життя, бо сама земна перемога нічого не варта якщо ми не досягнемо вічного блаженства після смерті. Для людських сил – це просто неможливо і не випадково апостол Петро сказав: «Господи, то хто ж може спастися?» І що Господь йому відповів? Сказав: «Для людини це неможливо, а для Бога все можливо».
В 1992 році нам всі казали, що неможливо Київському Патріархату перемагати в Україні, говорили всі і ви пам’ятаєте. А сьогодні? А сьогодні Київський Патріархат перемагає і тому проти нього й направлені всі стріли ворожі, щоб його розбити, розділити і тоді торжествувати свою злу перемогу над нами, але цього не буде, тому що Бог є, і правда є, і правда рано чи пізно обов’язково переможе. В цьому полягає наша віра, така ж віра, яка була у Авраама, бо Бог сказав Аврааму: «Народиться від тебе син і підуть від тебе великі народи». А він старий і Сара стара і Авраам не засумнівався в тому, що це буде, бо вірив що те, що сказав Бог – те буде. А потім став випробовувати віру Авраама, коли народився Ісаак каже: «Принеси його в жертву» і він не сумнівався в тій обітниці, яку дав Бог, не подумав: «Як же буде народ, коли я сина свого повинен принести в жертву?», не так думав Авраам, він думав так, що якщо Бог сказав, то і мертвого сина Він може воскресити, а обітницю Свою виконає. Так і по відношенню до нас треба вірити так як вірив Авраам. Дав Бог нам державу, Він дав, не ми її завоювали, а Бог дав нам її як манну з неба, а тепер випробує як випробував Авраама: «Принеси в жертву сина свого» і Авраам, як я вже сказав, не засумнівався. Так і ми, проходячи випробовування, не повинні думати, що ми не досягнемо того, що дав нам Бог. Дав нам Бог державу? Дав. Це є обітниця як Аврааму. І тепер нам треба вірити в це і виконувати Його волю і ми йдемо цим шляхом, шляхом страждань, неправди, наклепів, але йдемо цим шляхом і з нами Бог як з Авраамом був, але в той же час Авраам був багатою людиною, але це багатство використовував для бідних, не бідні його шукали, а він шукав бідних, щоб допомогти їм.
Тому і нам Бог створив умови, коли ми можемо допомагати тим людям, які постраждали від цієї війни і страждають ще, і в цьому буде виявлятися не тільки віра Авраама, а й милосердя Філарета милостивого, бо Філарет милостивий теж не був бідний. Але віддав бідним останнє так, що дружина повстала проти нього, але він від цього доброго милосердного серця допомагав усім. І ми теж повинні уподібнюватися цьому великому праведнику. Він хоч і жив не в монастирі, не в пустелі, не стояв біля престолу, не звершував богослужіння, але став святим, тому що був милосердним.
Тому, дорогі браття і сестри, молитися треба Богу, бо Він сказав: «Без Мене нічого не можете робити», щоб подолати всіх ворогів: і внутрішніх, і зовнішніх, утвердити нашу українську державу, створити в Україні одну Православну Церкву і досягти вічного, блаженного життя після смерті – це наша дорога, і ми з цієї дороги не повинні звернути. Богу нашому слава і слава Україні!"
Козацьким многоліттям Святійшого Владику привітали хори, які брали участь у богослужінні: Патріаший та кліросний хори Володимирського собору та хор Київської православної богословської академії.
Впродовж дня Патріарх Філарет приймав вітання від архієреїв і духовенства, громадських і політичних діячів, працівників Київської Патріархії та парафіян.
