Керуючого Одеською єпархією
Архієпископа Одеського і Балтського
АФАНАСІЯ
БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ
ТА ВСІМ ВІРНИМ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
(ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)
Дорогі брати і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!
Настав час, коли знову по всьому світі Свята Православна Церква торжественно святкує Різдво Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. Знову по всіх наших Українських храмах чути величний гімн «Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуму…». У цьому тропарі закладена глибока думка величності Боговтілення Христа. Який же це такий Розум ховається в народженні Христа? Який же такий особливий розум засяяв всьому світові? Коли уважніше заглибимося в обставини народження Христа, то справді ясно переконаємося, що воно дало світові глибокий навчальний приклад найбільшого розуму, найбільшої мудрості, – бо Різдво нам ясно показує як потрібно жити у цьому світі, щоб життя було спокійним і щасливим.
Прийшовши на цей світ перш за все Спаситель навчає нас поважати бідність. Адже він вибрав собі Святу родину – Йосифа і Діву Марію, котрі насправді жили у скромній оселі і були бідними. Коли прийшов час родити «… в домі їм не знайшлося місця…» і Христос народився у вертепі, на сіні, серед домашніх тварин. Народившись в такій бідноті, Христос таким чином освятив її.
По друге, Христос освятив працю рук, бо народився в сім’ї теслі. Тому він з малечку знав, що таке труд, бо зі святих передань ми знаємо, що Він увесь час слухняно допомагав Своєму названому батькові. Спаситель світу свідомо обрав собі трудящу родину, щоб цим показати всьому світові, що кожен повинен трудитися, кожен зобов’язаний любити працю і з неї жити. В підтвердження цього Апостол Павло у 2-му посланні до Солунян (3.10) говорить: «Якщо хто працювати не хоче, - нехай він не їсть!» Але без їжі людина жити не може, тому вона зобов’язана працювати. Пізніше Христос сам кличе до себе людей «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;» (Мт. 11.28). Він, Бог і Спаситель, перший у світі поважає працю рук. Чому? Бо такий заповіт дав Бог Адамові ще в раю і тим самим благословив працю.
По трете, своїм народженням Христос освятив терпіння. Бо зразу ж після народження Святій родині довелося багато перетерпіти рятуючись від заздрісного Ірода, який хотів вбити Христа. І праведний Йосиф після об’явлення ангела вночі взяв свою родину і вимушений був тікати на чужину в Єгипет. Вони були бідні і проживання у бідності на чужині, переслідувані та тривозі, принесли їм великі терпіння. Чи не подібні терпіння зараз зносять вимушені біженці наші брати Українці, котрі тиняються по чужих країнах у пошуку життя, бо на рідній землі їх хочуть вбити. Але ми маємо мати найбільшу віру і незломну надію на те, що наші терпіння за правду – це терпіння тільки тимчасові, які скоро пройдуть. При всіх терпіннях і невдачах не варто занадто непокоїтися, не потрібно падати духом, але потрібно пам’ятати про Христа, який перетерпівши, в кінцевому результаті здобув перемогу.
По четверте, Своїм народження Христос освятив звичайних і простих людей. Бо ангел Господній найперше сповістив про народження Спасителя простих пастухів. Пастухи налякались побачивши ангела, але він заспокоїв їх: «…не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.» (Лк. 2. 10-11). Пізніше ж коли Христос розпочав свою Спасительну проповідь, Він обрав собі учнів з простих, але чистих серцем рибаків, котрим передав Свою божественну науку і вбогі та прості рибалки своєю наукою перемогли увесь світ. Крім цього Христос не принизив і багатих світу цього, бо аж після пастухів поклонитися Христу, Господь зіркою привів багатих, але чистих серцем трьох царів зі сходу. Отже Спаситель цим показав, що хто б ким не був, чи то пастухом, чи рибалкою, чи приватним підриємцем, чи вченим, чи великим урядовцем – у Господі усі шановані від найменших до найвищих, головне, щоб кожна людина трудилася по своїх уміннях у чистоті серця та сумління. Стан чи клас людини для Бога немає ніякого значення, значення має тільки любов та смирення.
По п’яте, Христос своїм народженням освятив покору. Ще в Райському саду Бог постановив, що тільки Син Божий може змити первородний гріх Адама. Тому Син Божий мусів стати людиною, прийшовши на цей світ, мусів знести усі тяготи і терпіння земного життя аж до смерті. І тому у покорі Отцеві Христос усе це смиренно виконав: зійшов на землю, став бідною людиною, гонимою, мученою, трудящою… Це приклад найвищої покори, Бо Він з самого початку знав на що йде у цей світ. Апостол Павло про це говорить: «Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚ але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробив-шись подiбним до людей, i з вигляду став як людина; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної.» (Фил. 2. 6-8). Різдво Христове – це початок нашого відкуплення та нашого спасіння. Своєю повною покорою Отцеві і Своїм правдивим людським станом, Христос випив повну чашу людського горя й терпіння, бо зазнав тягот людського життя: вбогості, приниження та терпіння і ця покора була необхідна для спасіння людства.
По шосте, своїм народженням Христос навчає нас, що служити людям це служити Богові. Насправді ставши людиною Спаситель все своє життя самовіддано служив своєму народові. Усім своїм життям і вченням Христос найкраще показав, що «служити народові – то служити Богові», і ця правда червоною ниткою проходить по усьому Євангелію: «Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.» (Мт. 20.28). Це найбільша правда християнства, – це його наріжний камінь, це його основа.
По сьоме, своїм народженням Христос освятив людину. Коли людина прийме премудрість народження Христового, коли вона повсякчас буде жити за цією премудрістю, тоді вона досягне найвищого щастя на землі – душевного спокою. Вона тоді духовно переродиться і аж тоді вона буде жити на землі немов на небесах і саме тоді людина освятиться. І справді, вже самим фактом Божого народження, людина, яка створена за образом і подобою Божою, освячується. Бог стає для неї правдивим Отцем, а вона його рідною дитиною. І саме тому свято Різдва Христового таке для нас веселе і радісне. У різдвяних піснеспівах та колядках ми радісно прославляємо Христове народження «Слава в вишніх Богу і мир всім на землі.» Бо сам Бог зійшов на землю, викупив людські гріхи і підніс людину на небеса, освятивши її.
Дорогі брати і сестри! У ці святкові дні я сердечно вітаю Вас зі святом Різдва Христового та з прийдешнім Новим 2024 роком. Бажаю усім жителям Одещини, волонтерам, біженцям, і всім котрі вимушені святкувати Різдво Христове не вдома, політичним та громадським діячам, щоб Різдво Христове принесло світло в кожну оселю, а Новонароджений Ісус приніс покій у кожну душу.
Особливе вітання Нашим мужнім воїнам. Нехай промінь Божественної Любові, який прийшов на цей світ з Різдвом Христовим, у кожному із Вас освітить найпотаємніші закуточки вашої душі, покаже шлях до перемоги та захистить від зла. Низький уклін Вам та скорої перемоги.
Христос Народився! Славімо Його!
Афанасій
Архієпископ Одеський і Балтський
Різдво Христове
25 грудня 2023 рік
м. Одеса.
Pоздрукувати матеріал